Мій шлях в медіасферу
Я завжди любила слова. Вони здавалися мені магією – здатністю передавати емоції, створити настрій, змусити замислюватися. Але ще кілька років тому я навіть не уявляла, що ця любов приведе мене в журналістику.
Спочатку це були прості нотатки у блокноті, вірші, есе, та просто тексти(плин думок). Згодом я опинилася у справжньому медіасередовищі – з дедлайнами, редакторськими правками, пошуком тем, які важливі не лише мені а й іншим.
Було не просто. Моментами здавалося, що текст “не дихає”, що нічого не виходить, що я просто не встигаю. Але щоразу я знаходила в собі сили, надихалась та писала.
Від Львова до Ужгорода
До останнього я не могла обрати для себе професію, яка була б мені по-душі, але у мене була мрія – вступити саме до Львівського національного університету імені Івана Франка. Львів здавався мені ідеальним містом для навчання, розвитку, можливостей. Я доклала максимум зусиль, старанно готувалася до ЗНО, але 2021 рік виявився непростим для вступників.
Через російську агресію багато абітурієнтів були внутрішньо переміщеними особами, і для них діяли особливі умови вступу. Їм надавали першочергове право на зарахування, і в результаті навіть ті, хто мав 200 балів, не потрапляли на бюджет, а деяким взагалі просто не вистачило місця в групі. Я опинилася серед них і це було справжнім розчаруванням.
Проте, я була б не я, якби не мала запасного варіанту. Незважаючи на те, що я не вступила до міста мрії, у мене був наступний вибір: Івано-Франківськ , Ужгород, Чернівці, Черкаси та ще багато інш.
Зваживши всі за і проти, я подала документи для вступу в Ужгородський національний університет на спеціальність Журналістика.
Чотири роки в УжНУ: складний, але важливий шлях
Мої чотири роки навчання на журналістиці в УжНУ були непростими. Це був шлях, сповнений викликів, сумнівів, невпевненості, але й моментів радості, самореалізації та нових відкриттів.
Чесно кажучи, навчання давалося мені важко. Були предмети, які відверто не цікавили, дедлайни, що з’їдали нерви, і ситуації, коли здавалося, що я не там, де маю бути. Були й моменти розчарування, коли щось не виходило або коли очікування не збігалися з реальністю.
Ці чотири роки навчили мене не лише журналістиці, а й витривалості, вмінню адаптуватися, не опускати руки та продовжувати працювати, навіть коли важко. І зараз, стоячи на порозі випуску, я розумію, що цей шлях, хоч і був складним, був необхідним для мого зростання.
Чому навчила мене журналістика
Веб-дизайн
СММ
Комунікація
Робота в сресових ситуаціях
Знаходити вихід там де його не видно
Досвід роботи
Мій досвід практики в медіасфері був неймовірно важливим і надихаючим. Працюючи в «Газеті Погляд», я навчилася відчувати силу слова, яке може змінювати погляди. На радіо «Суспільне» я відчула ритм життя, зрозуміла, як важливо миттєво реагувати на події, а в Медіацентрі – наскільки безцінним є досвід роботи в команді та постійне навчання в середовищі, де інформація змінюється щодня.
Цей досвід дав мені не лише професійне зростання, а й внутрішню впевненість у тому, що кожна історія заслуговує бути почутою.
Хобі та інтереси поза роботою
Я майстер манікюру і працюю у вільний від навчання час. Це не просто підробіток, а справа, яка приносить мені задоволення. Я Люблю створювати дизайни, акуратні покриття, підбирати кольори під настрій клієнтів і додавати в кожен манікюр щось особливе.
Працюю переважно з камуфляжними базами, роблю дизайни, які підкреслюють індивідуальність. Для мене важливо, щоб кожна дівчина після процедури почувалася доглянутою та впевненою.
Також я танцюю — це ще одна моя улюблена справа, яка допомагає мені тримати себе в тонусі, розслаблятись і заряджатись енергією. Танці для мене — це свобода, емоції і спосіб виражати себе без слів. Вони, як і манікюр, займають особливе місце в моєму житті.